Афіляція ВНЗ
Субота, 13 січня 2018 08:23

Пам’ятаймо українські традиції: Щедрий вечір, або свято Меланки та Святого Василя

Written by 
Rate this item
(0 votes)

13 січня, напередодні Нового року за старим стилем, українці традиційно святкують Щедрий вечір (Щедру кутю), або свято Меланки. Цим самим завершується період «Святих вечорів», який тривав з 6 до 12 січня.

Таку назву у народній традиції – Меланки, Маланки, Миланки – свято отримало через те, що за православним церковним (юліанським) календарем 31 грудня вшановується пам’ять святої Меланії Римлянині, яка жила у Римі у ІV-V століттях.

Наслідуючи українські новорічні традиції, вечір з 13 на 14 січня називають Щедрим, тому що до нього готують щедрий святковий новорічний стіл: вдруге протягом зимових свят вариться кутя, а на столі мають переважати м’ясні страви (ковбаси, смажене м’ясо, печеня тощо). До багатого столу готують також млинці, пироги з сиром, м’ясом, вареники зі сметаною.

Головне святочне дійство Щедрого вечора це – щедрування. Як тільки починає смеркати, групи щедрувальників, переважно молодь, здійснюють величальні новорічні обходи і привітання, під час яких піснями славлять господарів, бажають їм здоров’я й достатку на весь рік, за що й отримують щедру нагороду.

14 січня – день Святого Василя, покровителя дівчаток та хлопчиків. В цей день в традиційно ходять засівати хлопчики. Святий Василь Великий вважався покровителем землеробства. Тому основним звичаєм цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями. Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посівати треба. Із самого ранку хлопці набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей.

Засівальників сприймали як самих бажаних гостей, запрошували сісти до столу, щоб добре все сідало, або щоб свати сідали (так казали там де були незаміжні дівчата).

Перший посівальник — приносить до оселі щастя. Відповідно до народних уявлень, дівчата щастя не приносять, тому їм посівати небажано. Зерно, яке посівальники розкидали по хаті, за повір’ям, мало велику «помічну» силу і тому його використовували як магічний засіб. Господині годували ним курей «аби краще неслися», давали його худобі «щоб була здорова», особливо в тих випадках, коли корова мала розтелитися. Ці ж зерна господарі ретельно зберігали до весни і тоді, змішавши з іншим зерном, розпочинали першу сівбу.

Народні прикмети на Святого Василя

  • Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.

  • Якщо частина неба закрита на Новий рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя – звідти треба сподіватися щастя.

  • Сніг випаде в цей день – щасливий рік буде.

Ми прийшли до вас посівати,
Щоб усіх пошанувати.
Сієм, сіємо зерном,
Новий рік щоб був з вином.
Від їди щоб стіл ломився,
Щоб і хліб не перевівся.
Сієм, сієм, посіваєм,
Щастя й радості бажаєм.
Щоб і дома, і на полі
Вам всього було доволі.
Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим роком Вас вітаєм!

Редакція газети «Педагогічні обрії»

 

Read 47 times

 

tempus 188x60 pedrpesacom баннер nodots   lWVYpU0C4wg  и т.д. 1